27/08/2026
Нематеріальна культурна спадщина — це звичаї, традиції, обряди, знання та навички, які передаються від покоління до покоління й формують нашу культурну ідентичність. Це усна народна творчість, пісні, казки, легенди, родинні традиції та колядування. А ще — вишивка, кераміка, лозоплетіння, різьблення по дереву, народна медицина та кулінарні рецепти.
Чи не найяскравіше в нашій громаді нематеріальна культурна спадщина представлена у Зелених Курилівцях.
Цього дня Зелені Курилівці відкрили своїм гостям не лише сторінки історії, а й живу душу села — його людей, традиції, пісні та звичаї. Начальник відділу культури та туризму Новоушицької селищної ради Вадим Сідлецький, головний спеціаліст Світлана Фурман та працівники Новоушицького БКіМ побували тут, щоб на власні очі побачити, як у селі бережуть і передають наступним поколінням нематеріальну культурну спадщину.
Разом зі старостою села Валерієм Пітиком, директоркою будинку культури Оксаною Карвацькою, бібліотекаркою Неонілою Паляницею та учасницями колективів «Калина» і «Берегиня» — Людмилою Шамрей, Мар’яною Комарніцькою, Ольгою Чевою та Оксаною Скрипчук — гості поклали квіти до портретів полеглих Захисників, які віддали свої життя за Україну в російсько-українській війні.
Там, на цьому священному місці, гості також познайомилися з історією давнього та самобутнього села Зелені Курилівці.
Гостинні господині, одягнені у старовинні вишиті сорочки, яким уже понад сто років, а можливо, й більше, провели екскурсію будинком культури. Серед гостей були й дві переселенки — одна з Харкова, інша з Миколаївки, що неподалік Слов’янська. Попри вимушений переїзд, вони знайшли своє місце в нашій громаді, долучилися до її культурного життя та щодня роблять свій внесок у спільну справу. У Новоушицькому будинку культури вони плетуть маскувальні сітки для українських військових, підтримуючи наших Захисників і допомагаючи наближати Перемогу.
Побували в світлиці, де проходять репетиції нашої славнозвісної «Берегині» та не менш талановитої «Калини».
Там і відбулось дійство, в облаштованому у будинку культури музеї. Тут до найменших деталей відтворено побут наших пращурів.
Саме в таких моментах і оживає наша культурна спадщина — не як сторінка підручника чи музейний експонат, а як жива традиція, яку бережуть, передають і продовжують наступні покоління.
