27/03/2018
Ситуація:
Юридична особа – нерезидент України, не зареєстрована в Україні платником ПДВ, надає послуги в сфері інформаційних технологій (soft as service) юридичній особі – резиденту України. Місце постачання послуг розташоване на митній території України.
Питання:
Чи виникає у юридичної особи – резидента України (отримувача послуг) податкове зобов’язання по нарахуванню та сплаті податку на додану вартість?
Відповідь:
Важливим аспектом щодо визначення об’єкта оподаткування ПДВ операцій з отриманням послуг, пов’язаних з використанням комп’ютерних програм та програмного забезпечення є умови, які визначені в ліцензійній угоді. Так, згідно з формулюванням умов ліцензійної угоди плата за користування комп’ютерними програмами чи іншими компонентами пов’язаними з інформаційними технологіями може класифікуватися як роялті, або не вважатися роялті.
Згідно з абзацами першим п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Згідно пп.196.1.6 п.196.1 ст. 196 ПКУ, не є об’єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом. В свою чергу, з урахуванням змін, внесених Законом України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», який набрав чинності з 01.01.2018, операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією,
плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим – сьомим п.п. 14.1.225 п 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування ПДВ (п. 26 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ).
Для цілей п. 26 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ до програмної продукції
відносяться:
результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної
системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної
комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-
сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них;
примірники (копії, екземпляри) комп’ютерних програм, їх частин,
компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у
формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп’ютерної
програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для
активації комп’ютерної програми чи в іншій формі;
будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення
функціоналу комп’ютерних програм, права на отримання таких
оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу;
криптографічні засоби захисту інформації.
Згідно з абзацами другим – сьомим п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ не
вважаються роялті платежі, отримані:
як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови
використання обмежені функціональним призначенням такої
програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для
такого використання (використання «кінцевим споживачем»);
за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів
інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для
використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого
споживання або для перепродажу такого примірника (копії,
екземпляра);
за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені
або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності,
визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування,
володіння та/або розпорядження особи;
за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо
умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності
надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити
відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або
оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули,
процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо
промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім
випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим
згідно із законодавством України;
за передачу права на розповсюдження примірників програмної
продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення
обмежено використанням кінцевим споживачем.
Тож, на нашу думку, при придбанні резидентом України у нерезидента ІТ
послуг, які підпадають під визначення роялті згідно з абзацами першим п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, та послуг зазначених в п. 26 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, не виникає обов’язку нарахування та сплати ПДВ. При цьому, слід ретельно ставитись до формулювання умов надання таких послуг у ліцензійній угоді. Водночас, правила оподаткування в разі постачання особою-нерезидентом, яку не зареєстровано як платника податку на додану вартість, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, особі, яку зареєстровано як платника податку, чи будь-якій іншій юридичній особі-резиденту регламентуються ст.208 ПКУ. Вказана стаття визначає, що отримувач послуг прирівнюється до платника ПДВ для цілей застосування правил розділу V «Податок на додану вартість» ПКУ, щодо сплати податку. Отримувач послуг, що
постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з п. 190.2 статті 190 ПКУ.
Місце постачання послуг визначається згідно з нормами ст.186 ПКУ. Так,
згідно абзацу «в», п186.3, ст. 186 ПКУ, місцем постачання послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання.
Водночас відповідно до п. 180.2 ст. 180 ПКУ особою, відповідальною за
нарахування та сплату ПДВ до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, утому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
Таким чином, особа, що отримує послуги від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента в частині нарахування та сплати ПДВ до бюджету за такою операцією.
Згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань за
операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше. Звертаємо увагу, що ст. 208 ПКУ не передбачено жодних винятків щодо послуг, які звільнені від оподаткування. А тому, на нашу думку, існує ймовірність застосування з боку контролюючих органів, у разі перевірки операцій з отримання послуг від нерезидента на митній території України, саме ст. 208 ПКУ, відповідно з нарахуванням податкових зобов’язань.
Враховуючи вище викладене, з метою уникнення податкових ризиків,
рекомендуємо звернутися до органів ДФСУ для отримання індивідуальної
консультації з даного питання.
Консультацію склав Бухгалтер-експерт Torem Finance Igor Vasylenko