26/07/2026
Мартин голий, але в брилі: чому страхування життя — це не про смерть, а про свободу вибору
Марк Твен якось написав: «Два найважливіших дні вашого життя — це день, коли ви народилися, і день, коли ви дізналися, чому». Понад 20 років тому мене «випадково» знайшла робота у страхуванні життя. І сьогодні я точно знаю відповідь на питання ЧОМУ я цим займаюсь.
А ось чи знають українці, НАВІЩО їм страхування життя — великий сумнів.
Рівень фінансової грамотності в нас практично не змінився за останні 20 років. І це не провина людей — знайти виправдання легко: війна, нестабільна економіка та гривня, низькі доходи населення та низька фінансова грамотність, дуже недосконале законодавство, включаючи податкове в сфері страхування. Але чи стають від цих виправдань наші родини більш фінансово захищеними, особливо в ті часи, які ми живемо з вами, де ризики для життя збільшуються з кожним обстрілом? Питання риторичне.
Три ризики і один шанс, які є в житті кожного
Незалежно від того, думаємо ми про це чи ні, у житті кожної людини існують три головні ризики: — втратити життя, — втратити здоров'я, — втратити звичний рівень достатку. І шанс реалізувати себе. За кордоном у людей ризики такі самі — але вони застраховані. Ми — здебільшого ні.
Війна ризики для життя та здоров’я не створила — вона їх лише прискорила. А от наше ставлення до них майже не змінилося. Ми й досі нехтуємо оголошеннями тривоги, забуваємо про профілактичні огляди, сідаємо за кермо втомленими і точно не визнаємо страхування, як той базовий мінімум, який зважаючи на покриття воєнних ризиків, має бути в кожній родині.
Родина: коли «біда сама не ходить»
Коли годувальник родини втрачає життя, здоров'я або просто виходить на пенсію без накопичень — гроші зникають не поступово, а миттєво. Життя в розстрочку, кредити, витрати на освіту дітей та лікування — усе це не чекає, поки ви оговтаєтесь емоційно.
Найгірше в цьому те, що сьогодні розраховувати на допомогу знайомих чи благодійних фондів практично не доводиться — майже всі ресурси, які люди можуть виділити на добро, йдуть на прискорення нашої Перемоги, військовим та постраждалим. І це триватиме ще довго після Перемоги. Вас можуть пожаліти, але не більше.
Пенсія — «свято зі сльозами на очах»
Солідарна пенсійна система у всьому світі не витримує арифметики: менше народжуваності, більше пенсіонерів, менше надходжень. В Україні цю проблему за останні роки можна множити на три — через міграцію, руйнування робочих місць і скорочення надходжень до Пенсійного фонду.
Результат: людина виходить на пенсію і має жити на 25–40% від звичного доходу. Зауважу, самий великий відсоток заміщення буде у тих, хто мав заробітну плату нижче середнього і працюючи ледве зводив так би мовити «кінці з боргами». Цьому можна запобігти, якщо почати відкладати на власну пенсію хоча б за 15 років до її настання — відмовившись сьогодні від 10–25% «радощів життя», щоб не зіткнутися із 70%-ю втратою доходу завтра.
«Віртуальне багатство» замість реального
Ми часто порівнюємо себе з тими, хто виїхав за кордон, і дивуємось: у нас машини крутіші, телефони новіші. А чому вони живуть «скромніше»? Тому що в їхньому сімейному бюджеті є статті витрат, яких немає в нашому: страхування життя і здоров'я, добровільна пенсія, накопичення для дітей, страхування відповідальності, страхування майна.
У разі біди вони дзвонять у страхову компанію зі старого телефону. Ми — зі свого нового — дзвонимо родичам і друзям позичити грошей, а потім пишемо пост у Фейсбуці з проханням про допомогу. Якщо перекласти термін «віртуальне багатство» на нашу мову — це і є «Мартин голий, але в брилі».
Що робити просто зараз
Не чекайте моменту, коли доведеться запитувати себе «за що це мені?». Запитайте себе сьогодні: чому я досі не маю договору страхування життя та здоров'я, коли вже точно зрозуміло, навіщо він мені потрібен?
Найкраща порада — не відкладати на потім, а знайти собі професійного фінансового консультанта. Це людина, яка справді допоможе розібратися, з чого почати.
