Ольга Красікова, агент з нерухомості ЦПН, Харків

27/08/2026

У продажу 3-кімнатна квартира в стані "під ремонт" (дуже скромний житловий)
- Павлово Поле (за ФТІНТом), 800 м. до ст.метро "23 серпня"
- 3 поверх 9-поверхового цегляного будинку
- 3 окремі кімнати, роздільний санвузол, 2 великі лоджії
- 2 вікна (+ 2 балконих блоки) - металопластикові
- чистий під'їзд (магнітний замок), сухий підвал - мешканці використовують як укриття
- тихий зелений двір

Працюємо з усіма дердавними програмами (єВідновлення, житловий сертифікат). ПРоводимо перегляди навіть якщо у покупців ще нема грошей на сертифікатах.

Вартість 47 000 євро. На показах уважно слухаємо зустрічні пропозиції. Запис на перегляд 095 288 1788 , 063 229 37 66

27/08/2026

У продажу 4-кімн квартира
- 13 поверх 16-поверхового будинку, 2 працюючі ліфта (пасажирський та вантажний)
- чистий під'їзд (магнітний замок), тамбур на 3 квартири
- Північна Салтівка-1, до метро "Салтівська" 15 хв пішки
- капітальний ремонт (МПВ, біметалеві батареї, проводка)
- збільшена ванна кімната
- 2 лоджії

Працюємо з усіма державними програмами (єВідновлення, житлові ваучери). Вартість 48500$. На переглядах уважно слухаємо зустрычны пропозиції.

Показуємо квартиру навіть якщо у вас ще немає коштів на сертифікаті. Запис на перегляд 095 288 1788 , 063 229 37 66

27/08/2026

https://www.tiktok.com/.krasikova.kh/video/7678322711164226824?is_from_webapp=1&sender_device=pc Мої думки щодо моїх ексклюзивів

TikTok | Make Your Day

20/08/2026

1885 чи 7000 - що більше?

Людина продає квартиру…. Може, вперше в житті, а може, вп’яте. Квартира куплялася для дітей, але діти поїхали… А може квартира – це спадок від бабусі. Щоб там не було, - є рішення продавати квартиру. Зараз.

Людина передивилась низку відео, як правильно підготувати квартиру для продажу. Людина зробила гарні світлини. Людина знається на соціальних мережах та порталах оголошень. Людина зробила ролик, що чіпляє, людина написала текст, що продає. Людина передивилася купу оголошень про продаж схожіх квартир, уважно ознайомившись зі змістом. Порівняла квартири, зрозумівши, де її квартира програє, а де – навпаки. Зробила матрицю порівнювальних коефіцієнтів (ну не дарма ж вона вчила математичний аналіз!!). Вивела зважену ринкову ціну. Припустимо, що це еквівалент $40 000. Навіть сімку з окремим номером купила, щоб знати, що ЦЕ телефонують саме по квартирі (мовляв, потім, через місяць-два, коли продам квартиру, сімку просто викину, щоб не турбували). Все продумано. Все добре.
Нарешті людина запускає процес. Чудове по змісту та формі оголошення з’являється на порталах. Якісний ролик виходить в соціальних мережах. І ось пішли дзвінки. Спочатку пара-трійка хейтерів, які заздалегідь, не переглядаючи квартиру, розповіли, що вона коштує максимум половину від того, що людина хоче.

Потім пішов вал рієлторів. Різних: чемних і нахрапистих, тих, хто одразу питав, чи людина власник квартири, і тих, хто сам не знав, з чого почати розмову. Уже на другий день людина ненавиділа майже всіх, бо питання повторювались по колу, кожен хотів прийти "подивитись - пофотографувати" і запропонувати свої послуги.
Які послуги? Все вже зроблено. Залишалось тільки чекати, поки з'явиться той самий покупець, що все життя бачив уві сні саме цю квартиру.
Черговий дзвінок. Знову рієлтор, знову питання про договір. Людина, зібравшись із думками, відповідала коротко: "Ні з ким договори не підписую, працюю з усіма".
- А можна вашу квартиру рекламувати? Візьму в роботу.
- Та беріть.
- А можна ваші світлини? Зроблю гарний колаж.
- Будь ласка. І що, це все безкоштовно?
- Звісно, для вас - безкоштовно.
- Ну добре. Тоді продавайте.
Таких розмов назбиралось із двадцять. Людина раділа: квартирою цікавляться, і ніхто не просить грошей за "незрозумілощо". Здавалось, скоро вишикується черга з покупців - стільки рієлторів же змагаються за право її продати.
Минав час. З двадцяти охочих дванадцять раз на тиждень протягом чотирьох місяців дзвонили з одним і тим же питанням: чи квартира ще в продажу, чи актуальна ціна. Двоє пропонували підписати договір на послугу - їх одразу було послано. Троє все ж приводили людей: одного з відвідувачів довелось випровадити за двері, коли той почав говорити про квартиру щось образливе. А комуналка тим часом капала - і людина справно її сплачувала, бо була впевнена: вона продає квартиру КРАСИВО і ПРАВИЛЬНО.

Але ентузіазм людини-продавця поступово згасав. Раптом, ще приблизно місяця через 2 один з тих «безкоштовних» рієлторів подзвонив ста сказав, що приведе РЕАЛЬНИХ покупців. І це дійсно сталося. Люди вели себе чемно, особливих емоцій не демонстрували. Наступного дня рієлтор зателефонував та повідомив радісну звістку: покупці готові купити квартиру за…… 34 000. У продавця шок!!! Які 34?! До побачення!

Після цієї події пройшов місяць…. Потім другий… Було ще декілька показів, але без жодного зворотнього зв’язку. Через півроку після початку «продажу» зателефонував все той же рієлтор, який приводив попередніх з наміром домовитись про перегляд. Продавець погодився. На перегляді поводився відсторонено, бо майже ні на що не сподівався. А клієнти одразу на перегляді запропонували зробити завдаток за квартиру з ціною….. 33 000.

Продавець погоджується, бо ЄДИНИЙ рієлтор, який дійшов-таки з реальними покупцями «доступно і логічно» пояснив, що якщо не прийняти цю пропозицію, квартира взагалі не буде продана. Продавець був засмучений, але його гріла думка, про те, що хоч хтось її забере, бо дійсно ж…. ніхто реально по цю квартиру не звертався. А ще приємніше було, що нікому ні за що не сплачував.

P.S. Продавець не знав, що той самий рієлтор два тиждні тому супроводжував угоду з продажу аналогічної квартири (район, планування, стан). Квартиру було виставлено за $39000, у продажу була 2 місяці, продана була за 37 700. Послуги рієлтора сплачував продавець: 37 700*5%=1 885. Власник отримав за свою квартиру 37 700-1885=35815…

Але це вже геть інша історія

14/08/2026

ПЕТИЦІЯ ПРО ЗАБОРОНУ РІЄЛТОРІВ: КОЛИ ОЦІНКУ ВИДАЮТЬ ЗА ФАКТ

В цьому документі мене насторожує не стільки критика рієлторів, скільки метод, яким читача переконують, що професію потрібно заборонити.

Я уважно прочитала цю петицію. І проблема для мене виявилася не в тому, що її автор погано ставиться до рієлторів. Людина має право так ставитися до будь-якої професії. Проблема починається там, де власні оцінки, припущення та широкі узагальнення подаються як встановлені факти, а потім саме ці "факти" використовуються для обґрунтування вимоги заборонити цілу сферу діяльності.

Подивімося на петицію буквально за пунктами.

1. "Масове поширення тіньових схем та нелегальної діяльності".

Автор пише про "широко поширені" тіньові та напівлегальні операції, про "значну частину" рієлторів, які нібито працюють без офіційної реєстрації, і про "масове ухилення від оподаткування". Але де доказова база? Який саме відсоток? Яка вибірка? Скільки суб’єктів перевірено? Скільки порушень встановлено? Які офіційні дані дозволяють зробити висновок саме про масовість?

У тексті петиції цього немає.

І тут проходить дуже важлива межа. "Я вважаю, що серед рієлторів багато недобросовісних людей" - це оцінка. А "значна частина рієлторів працює нелегально" - твердження про фактичний стан речей. Закон України "Про інформацію" прямо розмежовує оціночні судження та висловлювання, що містять фактичні дані. Оціночні судження не підлягають доведенню їх правдивості; твердження про факти - це вже інша категорія.

Є й інша цікава підміна. Автор згадує роботу "без ліцензій" так, ніби сама відсутність ліцензії означає нелегальність. Але закон встановлює виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Діяльність агентств нерухомості до цього переліку не належить. Водночас КВЕД прямо містить клас 68.31 "Агентства нерухомості". Тобто "не потребує ліцензії" не означає "працює нелегально".

Більше того, законодавство про фінансовий моніторинг прямо визначає суб’єктів господарювання, які надають посередницькі та/або консультаційні послуги під час операцій з нерухомістю, як спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу та встановлює для них відповідні обов’язки. Тому теза про діяльність рієлторів "без контролю з боку держави" щонайменше не відповідає нормативній картині.

2."Договори агентств нерухомості не мають юридичної сили".

Оце вже не просто оцінка. Це конкретне юридичне твердження. І воно потребує норми права. Автор її не наводить. Натомість Цивільний кодекс прямо регулює договірні відносини та окремо встановлює правила щодо договору про надання послуг, виконання такого договору, його оплати та відповідальності виконавця.

Тут автор петиції змішує дві абсолютно різні речі: договір про надання рієлторської послуги і правочин, на підставі якого переходить право власності на нерухомість. Так, для переходу права власності закон встановлює спеціальні вимоги до правочину та державної реєстрації. Але з цього жодним чином не випливає, що договір клієнта з рієлтором "юридично нічого не означає".

Договір про послугу не повинен передавати право власності на квартиру, щоб мати юридичні наслідки. Інакше довелося б визнати юридично безглуздими договори з адвокатами, бухгалтерами, консультантами, оцінювачами та десятками інших професій лише тому, що вони самі не реєструють перехід права власності. Це просто підміна предмета договору.

3. "Рієлтори не виконують функцій, які мають юридичне значення"

Автор посилається на те, що перевірку документів, прав власності, обтяжень та законності угоди здійснює нотаріус, і звідси робить висновок, що рієлтор не виконує функцій, які виправдовують комісію. Але рієлтор і нотаріус - це різні учасники правовідносин із різними функціями.

Нотаріус здійснює нотаріальні дії та у передбачених законом випадках - державну реєстрацію речових прав. Рієлторська діяльність має інший предмет: посередництво та пов’язані з ним послуги на ринку нерухомості.

Пошук контрагента, аналіз ринку, маркетинг об’єкта, організація переглядів, переговори, комунікація сторін, підготовка до угоди, координація роботи нотаріуса, оцінювача, банку, юриста - це не нотаріальні функції. Чи кожен рієлтор робить це якісно? Звичайно, ні. Але це питання якості конкретної послуги. Воно не доводить, що самої професійної послуги не існує або що вона не має економічної цінності.

Отже, відсутність нотаріальних повноважень не означає відсутність професійної функції.

4. "Рієлтори нав’язують послуги, монополізують ринок і створюють бар’єри".

Тут особливо багато слів, які звучать переконливо: "масово втручаються", "нав’язують", "монополізація", "бар’єри", "штучне втручання в ринок". Але сильне слово ще не є доказом. Якщо ви говорите про монополізацію, потрібно показати, який саме ринок мається на увазі, хто є його учасниками, хто займає домінуюче становище, яка частка ринку, які існують бар’єри входу і в чому конкретно полягає обмеження конкуренції.

Якщо ви говорите про масове нав’язування послуг, потрібні дані, які дозволяють говорити саме про масовість. Конкретний випадок порушення прав споживача - це конкретний випадок. Він може бути підставою для відповідальності конкретного суб’єкта.

Але окремий випадок не стає статистикою лише тому, що його багато разів переказали.

5. "Через діяльність рієлторів ціни на нерухомість зростають неприродно".

Тут автор робить ще серйозніший логічний стрибок: встановлює причинно-наслідковий зв’язок. Не просто "рієлтори працюють на ринку, де нерухомість коштує дорого", а саме: діяльність рієлторів призводить до зростання цін. Але це вже економічна гіпотеза, яку потрібно довести. Для такого висновку необхідно порівнювати аналогічні об’єкти, способи продажу, строки експозиції, попит, пропозицію, характеристики об’єктів та інші фактори ціноутворення.

Нічого подібного в петиції немає.

Причинність просто проголошена. Це не доказ. Це припущення, подане як встановлений факт.

І якщо подивитися на всі п’ять пунктів разом, стає видно головне.

Читачеві послідовно пропонують тіньові схеми, нелегальність, юридичну непотрібність, нав’язування, монополізацію та завищення цін. Кожне наступне негативне твердження підсилює попереднє. У якийсь момент формується вже не набір окремих претензій, а цілісний образ: "рієлтор як суспільна проблема".

Після цього висновок "професію треба заборонити" психологічно сприймається значно легше.

Ось тут і виникає маніпулятивний ефект: оцінку подають як факт, непідтверджене узагальнення - як масштабне явище, а потім ці твердження використовують як доказ необхідності радикального рішення.

Чи зроблено це свідомо? Я не знаю. І не буду приписувати автору намір, якого не можу довести. Але механізм впливу від цього не зникає.

І є ще одна річ, про яку автор петиції майже не говорить: права людей, яких запропонована ним заборона безпосередньо стосуватиметься.

Стаття 42 Конституції України гарантує кожному право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Стаття 43 гарантує право на працю та вільний вибір професії. Сама петиція, звичайно, не порушує чиїхось прав. Вона не є законом і не встановлює заборони. Але вона пропонує державі створити законодавчу заборону діяльності, яка сьогодні законом не заборонена.

І це вже питання зовсім іншого рівня.

Така заборона стосувалася б не тільки тих, кого автор вважає недобросовісними. Вона стосувалася б усіх, хто законно працює в цій сфері: ФОПів, агентств, працівників, підприємців, людей, які роками будували професійну кар’єру і обрали цю діяльність способом заробляти на життя.

Тому виникає просте питання: чому для боротьби з можливими порушеннями пропонується саме повна заборона всієї діяльності?

Якщо проблема в недобросовісних учасниках - чому не відповідальність конкретних порушників? Якщо проблема в договорах - чому не вимоги до їх змісту? Якщо проблема в захисті споживача - чому не посилення його прав? Якщо проблема в оподаткуванні - чому не податковий контроль?Якщо проблема в професійній компетентності - чому не професійні стандарти?

Чому саме заборона?

Петиція цього не пояснює. А це принципове питання, тому що держава, обмежуючи право на підприємницьку діяльність, має не просто назвати проблему, а обґрунтувати необхідність саме такого заходу. Тим більше коли йдеться не про відповідальність конкретного порушника, а про заборону цілої сфери законної діяльності.

І нарешті - про відповідальність за слова.

Електронна петиція не є законопроєктом і не є реалізацією права законодавчої ініціативи: відповідно до статті 93 Конституції, це право належить Президенту України, народним депутатам і Кабінету Міністрів України. Але електронна петиція, і це принципово, - не є просто приватним коментарем у соціальній мережі. Це передбачена законом форма звернення до органу публічної влади. Закон прямо встановлює, що відповідальність за зміст електронної петиції несе її автор.

Автор має право на власну думку. Але слово "думка" не є юридичною індульгенцією для будь-якого твердження.

"Я вважаю професію рієлтора непотрібною" - це оцінка. "Значна частина рієлторів працює нелегально" - це вже твердження про фактичний стан речей. "Рієлтори масово ухиляються від оподаткування" - це твердження про факти. "Рієлтори штучно завищують ціни" - це твердження про причинно-наслідковий зв’язок. "Рієлтори монополізують ринок" - це твердження, яке претендує на економічну та юридичну визначеність.

І ВСІ такі твердження повинні мати доказову базу.

Це не означає, що будь-яка помилка автоматично тягне юридичну відповідальність. Але закон передбачає механізми захисту у випадках поширення недостовірної інформації, яка порушує захищені законом права, зокрема право на відповідь і спростування. Тому "це просто моя думка"не може автоматично перетворити твердження про конкретний факт на оціночне судження.

Я не проти критики рієлторів. Навпаки. Критикуйте. Виявляйте конкретні порушення. Вимагайте кращих договорів, професійних стандартів, відповідальності, прозорого оподаткування та захисту споживача. Якщо конкретний рієлтор порушив закон - називайте конкретне порушення і доводьте його.

Але якщо ви пишете "масово", "значна частина", "широко поширено", "штучно завищують", "монополізують", "ухиляються", "не мають юридичної користі" - ви вже формуєте публічне уявлення про цілу професійну групу. І якщо саме ці твердження стають фундаментом вимоги заборонити професію, питання доказовості вже не можна відсунути вбік.

Тому моє питання до автора петиції дуже просте. Де доказова база під кожним із ваших звинувачень?
Якщо пишете "масово" - покажіть масштаб.
Якщо "значна частина" - покажіть частку.
Якщо "монополізація" - покажіть ринок, суб’єкта і критерії домінування.
Якщо "ухилення від оподаткування"- покажіть статистику встановлених порушень.
Якщо "штучне завищення цін" - покажіть причинно-наслідковий зв’язок.
Якщо "договори не мають юридичної сили" - покажіть норму права.

Бо вимога заборонити цілу професію в Україні - це вже не питання особистої неприязні. Тут недостатньо сказати: "Я так вважаю".

Якщо в певній сфері є порушення, їх виявляють, доводять і карають. Якщо закон недосконалий , - його змінюють. Якщо професійні стандарти недостатні, їх встановлюють. Якщо споживач недостатньо захищений - посилюють його захист.

Але заборонити всю професію лише тому, що автор вважає її шкідливою, це не правове вирішення проблеми. Це підміна аналізу забороною. Держава не може працювати за принципом: "Не подобається - заборонити".Так само, як не можна наказати вітру не дути, а сонцю е світити, не можна законодавчою забороною скасувати саму потребу людей у професійному посередництві на ринку нерухомості.

Можна змінювати правила, можна посилювати відповідальність, можна захищати споживача, можна встановлювати професійні стандарти. Але якщо ви хочете заборонити цілу професію, спочатку доведіть, що вона настільки суспільно небезпечна, що жоден менш радикальний спосіб регулювання не здатен вирішити проблему.

Ось це вже була б серйозна розмова про законодавство. А поки що між "мені не подобається" і "це потрібно заборонити законом" лежить величезна територія....

І називається вона ДОКАЗИ.

08/08/2026

Коли сусід запитує: «А чому так дорого? Вона що, з дорогущим ремонтом? Чи війна вже закінчилася?»

Кілька годин тому мені зателефонували по квартирі. Людина побачила банер на будинку і зателефонувала саме по цій пропозиції. І цікаво тут навіть не саме питання про ціну.

Телефонувала людина, яка живе в цьому ж будинку. Вона не просто випадково побачила оголошення. Вона шукає квартиру саме тут, знає цей район, знає будинок, орієнтується в цінах і давно стежить за подібними пропозиціями. Тобто це був покупець, який уже має свою картину цього ринку.

Cаме тому її реакція була цікавою: «А чому так дорого? Вона що, з дорогущим ремонтом? Чи війна вже закінчилася?» Мені здається, у цьому питанні дуже багато того, як люди зараз сприймають нерухомість. Бо ми всі порівнюємо нову реальність із тим, що вже знаємо. У голові залишається певна точка відліку: хтось пам'ятає ціни до війни, хтось - продажі 2023 року, хтось очікує, що через війну будь-яка квартира повинна автоматично коштувати дешевше.

І це зрозуміло. Але ринок нерухомості рідко працює за одним простим правилом. Покупець згадала квартиру, яку продавали в цьому ж будинку у 2023 році приблизно за 30 тисяч доларів. На перший погляд, здається логічним: той самий будинок, схожа площа - чому зараз інша ціна?

Але коли починаєш розбиратися в деталях, виявляється, що навіть у межах одного будинку немає двох однакових квартир.
Та квартира була на 9 поверсі дев'ятиповерхового будинку. Для когось це може бути перевагою - ніхто не ходить над головою, більше приватності, гарний вид. Для когось це одразу питання до даху, спеки влітку чи майбутнього продажу.

А квартира на комфортному поверсі має зовсім інше коло людей, які готові її розглядати. Здавалося б, різниця лише в кількох поверхах. Але саме з таких деталей і складається сприйняття квартири покупцем.

Я вчуся, відкриваю нові грані рієлторської справи - отже цей дзвінок для мене достатньо показовий. Зараз у мене одночасно кілька різних об'єктів: дві квартири на ексклюзивному договорі та ще одна пропозиція на етапі перемовин. Вони всі різні - різні райони, різні будинки, різний стан. Коли ти працюєш із такими об'єктами паралельно, дуже добре видно: покупці реагують не тільки на ремонт.

Іноді квартира без сучасного ремонту, але в районі, який люди шукають, у хорошому будинку і на зручному поверсі, може бути цікавішою для покупця, ніж квартира з гарним ремонтом, але в місці, яке не має такого попиту. До речі, у цій розмові покупець сама сказала фразу, яка фактично пояснила частину відповіді:

«Я бачу, що квартир у цьому районі майже немає».

І це дуже важливе спостереження. Бо є різниця між районом, де багато продають, і районом, де багато хочуть купити. Іноді багато продажів - це просто багато пропозиції. А іноді хороші квартири з'являються рідко саме тому, що люди не поспішають продавати, а покупці чекають на конкретний варіант.

Можна зробити новий ремонт. Можна змінити меблі, колір стін, освітлення. Але коли людина купує квартиру, вона купує не тільки те, що бачить всередині. Вона купує будинок, двір, маршрут до роботи, звичне середовище, те місце, у якому буде проходити її щоденне життя.

Саме тому іноді квартира без дорогого ремонту може мати більшу цінність, ніж квартира з красивим інтер'єром. Бо в нерухомості важливо не тільки те, що можна змінити. Дуже часто найбільше значення має те, що змінити вже не вийде.

07/08/2026

Я не об'єктивна щодо Павлового Поля.

Я тут виросла.

І щоразу, коли беру в роботу квартиру в цьому районі, мимоволі перевіряю себе. Чи не говорить у мені любов до місця, де минуло дитинство? Потім торможу себе, бо спогади - це одне, а факти - геть інше.

І факти теж говорять на користь Павлового Поля. Це район, який десятиліттями формувався не випадково. Метро, транспорт, парки, магазини - усе це важливо. Але для мене є ще одна річ.... Школи.... Дитячі садки....

Я вперто вірю, що настане час, коли ми знову будемо оцінювати район за якістю життя, а не за іншими критеріями. І мені дуже хочеться цей час застати.

Є на Павловому Полі невеликий квартал, про який знають далеко не всі. Його будували для співробітників Фізико-технічного інституту низьких температур. Для харків'ян достатньо сказати - ФТІНТ. Саме там багато років працювала моя мама - у патентному відділі. Мабуть, тому цей куточок району для мене завжди був трохи особливим. Не тому, що він кращий за інші. Просто в ньому є частинка моєї власної історії.

Коли я зайшла до квартири, то, чесно кажучи, майже не звернула уваги на старий ремонт. Я взагалі так не вмію.

Є люди, які одразу бачать шпалери, плитку чи старі двері. А я починаю подумки пересувати стіни. Думаю, де було б більше світла, як можна змінити простір. Як він працюватиме для родини, яка житиме тут наступні двадцять років.

Мабуть, саме тому ця квартира мене зацікавила. У ній лише дві несучі стіни. Усе інше - перегородки. Це означає, що майбутні власники не приречені жити за чужим задумом. Вони можуть створити власний. І мені подобаються саме такі квартири. Не тому, що всі повинні робити перепланування, а тому, що вони залишають людині свободу.

Потім я вийшла на лоджію. Було тихо. На якусь мить мені здалося, що так було завжди. І так буде. Я хочу в це вірити...

Ні. Я вперто в це вірю.

Саме в такі моменти я знову згадую, чому люблю свою професію. Мені здається, ми дуже часто помиляємося, коли говоримо, що продаємо квартири. Насправді ми допомагаємо людям ухвалювати рішення, з якими вони житимуть багато років.

Бо квартиру можна відремонтувати. Можна змінити кухню, замінити вікна. Навіть перегородки іноді можна прибрати.
Але не можна перенести будинок в інший двір. Не можна за кілька років виростити дерева, яким сьогодні вже десятки років.

Не можна створити історію місця за один сезон. Саме тому для мене завжди важливішими залишаються речі, які не продаються окремо. Будинок - Район - Двір. І відчуття, що саме тут може початися новий етап чиєїсь історії.

До речі, є ще одна деталь, яка може стати важливою для майбутнього власника. Разом із цією квартирою можна придбати гараж або домовитися про його оренду. Сьогодні така можливість трапляється нечасто, і для когось вона може виявитися не менш цінною, ніж саме планування квартири.

Я не знаю, хто одного дня відкриватиме двері цієї квартири своїм ключем. Але дуже хочу, щоб ця людина обирала не просто квадратні метри, а місце, куди хочеться повертатися.

04/08/2026

Рієлтор - це легкі гроші? Чи професія, яку треба будувати роками?

Останнім часом багато людей замислюються про зміну професії. Одні шукають нові можливості. Другі вирішили працювати на себе.

Хтось бачить у сфері нерухомості перспективу розвитку. Але між уявленням про професію і реальністю часто є велика різниця.

З боку здається, що рієлтор просто знаходить квартиру, показує її і отримує комісію за те, що "відкриває двері"

А що ж насправді стоїть за цією роботою? Чи достатньо просто навчитися продавати? Чи потрібен досвід? Скільки часу потрібно, щоб отримати перші результати? Які навички відрізняють професіонала від випадкової людини у цій сфері?

Ми не будемо говорити про легкі гроші.
Тому що професія рієлтора - це не про швидкий заробіток.

Це про знання ринку, про відповідальність перед людьми, про вміння вести переговори, про довіру, яку потрібно заслужити.

5 серпня о 16:00 поговоримо про це чесно у прямому ефірі:

«Професія рієлтор: очікування та реальність»

Разом з Олена Ларшина, директор Центру Продажу Нерухомості

Обговоримо:
▪️ як виглядають перші кроки у професії;
▪️ чому перша угода не приходить за один день;
▪️ які помилки найчастіше роблять новачки;
▪️ які якості потрібні, щоб залишитися у професії надовго;
▪️ кому ця професія може підійти, а кому краще обрати інший шлях.

Це буде розмова без міфів і красивих обіцянок про професію, у якій є можливості, але є і відповідальність.

📅 Середа, 05.08
⏰ 16:00
📍 Прямий ефір в Instagram

Якщо вам цікаво зрозуміти професію рієлтора зсередини — приєднуйтесь.

21/07/2026

Коли мене запитують, який район Харкова сьогодні найбезпечніший для купівлі квартири, я щоразу думаю: це запитання належить іншому часу. Не тому, що воно неправильне.

Навпаки.

У 2022 році воно було одним із перших, яке ставили майже всі.
Тоді ми справді мислили картою міста. Була Північна Салтівка. Була Рогань. Були райони, де артилерійські обстріли стали частиною щоденного життя, і райони, де прилітало рідко, або зовсім не прилітало. У той час сама назва району вже багато про що говорила.

Мабуть, саме тоді й з'явилося поняття "безпечний район". Не як професійний термін, а як спосіб хоч трохи впорядкувати нову реальність. Людині важко жити в повній невизначеності. Тому вона завжди шукає орієнтири. У перші роки великої війни таким орієнтиром стала карта міста.

Але війна змінюється. Разом із нею змінюється і те, як ми оцінюємо ризики. Сьогодні карта Харкова вже не може відповісти на запитання про безпеку так, як відповідала у 2022 році. Саме тому сьогодні моя відповідь майже ніколи не починається з назви району.

Коли люди запитують про безпеку, я насамперед уточнюю, про яке саме місце йдеться. Не тому, що Харків став безпечнішим.
І не тому, що небезпека зникла. Просто, коли ми говоримо про безпеку, назви району вже недостатньо. Відповідь починається з конкретного місця.

Який це будинок? Що його оточує? Як поводиться саме ця локація під час тривалих повітряних тривог? У якому стані сам будинок? Чи є там підземний паркінг, генератор....

Те, що ще кілька років тому було деталями, сьогодні стало частиною оцінки ризику. І мені здається, саме в цьому полягає одна з найважливіших змін, які принесла війна на ринок нерухомості.

Ми не перестали оцінювати райони. Вони й досі допомагають зрозуміти місто. Але якщо ми говоримо про безпеку, цього вже недостатньо. Район - це лише початок. Для оцінки безпеки потрібно зрозуміти конкретне місце.

16/07/2026

Нещодавно я переглядала свої старі публікації про нерухомість і впіймала себе на думці, що ще зовсім недавно сама дивилася на квартири досить стереотипно. Трикімнатна - для родини з дитиною. Чотирикімнатна - для великої родини.

Я так і писала, і тоді це здавалося абсолютно природним. Але ринок змусив мене переглянути власні уявлення про житло. І, мабуть, це найцінніше на сьогодні, чого мене навчила робота з нерухомістю.

Найкраще це видно на прикладі приватних будинків. П'ятнадцять років тому великі будинки були символом успіху. Будували 250-300 квадратних метрів, іноді й більше. Велика площа сама по собі вважалася перевагою. Майже ніхто не замислювався, чи справді весь цей простір буде потрібний у повсякденному житті.

Сьогодні саме такі будинки нерідко продаються найдовше. Не тому, що вони погані, - просто змінився спосіб, у який ми оцінюємо житло. Мені здається, це не просто зміна смаків. Змінилося саме життя.

Дім більше не є лише місцем, куди ми повертаємося ввечері. Для багатьох він одночасно став офісом, місцем для навчання, творчості, відпочинку, а іноді й простором, де народжується власна справа. Ми більше не розділяємо життя на "роботу" і "дім" так чітко, як це було ще десять-п'ятнадцять років тому. Саме тому дедалі уважніше дивимося не на площу як таку, а на її можливості. Дедалі нас все більше цікавить не стільки кількість квадратних метрів, скільки те, наскільки легко цей простір може змінюватися разом із нами.

Декілька днів тому мі з колегами з Центр Продажи Недвижимости трошки "пошаманили" в чотирьохкімнатній квартирі, яка затрималась у продажу. А саме, - кожна з нас висловила свою думку, як сприймати цю квартиру без стереотипів. Доречі, власники трохі нам в цьому допомоглі - вони ВЖЕ зробили крок в цьому напрямку. І саме тоді я зрозуміла, що й сама вже інакше дивлюся на квартири. Чотирикімнатна квартира більше не означає для мене "квартиру для великої родини". Я почала оцінювати житло не лише за тим, яким воно є сьогодні.

Мені набагато цікавіше зрозуміти, ким воно може стати через п'ять, десять чи п'ятнадцять років. Не для мене - для майбутнього власника.

Життя змінюється швидше, ніж наші квартири. Народжуються діти, вони виростають і залишають дім. Хтось переходить на віддалену роботу. Хтось відкриває власну справу. З'являються нові захоплення, які теж потребують окремого простору. Добре спланована квартира не повинна змушувати людину переїжджати щоразу, коли змінюється її життя. Вона повинна залишати їй свободу змінюватися.

Мене дедалі більше цікавить не кількість кімнат. Мене цікавить можливість простору. Чи може одна кімната сьогодні бути домашнім офісом, через кілька років - дитячою, а згодом - бібліотекою, майстернею або кімнатою для гостей? Чи дозволяє планування прожити різні етапи життя без того, щоб сам простір почав обмежувати свого власника?

Останнім часом я все частіше ловлю себе на тому, що дивлюся на квартиру саме так. Не як на набір характеристик. Не як на кількість квадратних метрів. І навіть, не як на набір кімнат. Я дивлюся на неї як на простір, який має потенціал.

Саме ця думка підштовхнула мене до невеликого експерименту.
Зараз я по-новому працюю з цією чотирикімнатною квартирою. Замість звичного опису я хочу запропонувати інший погляд.

Я покажу її планування, одну з кімнат і кілька варіантів того, як один і той самий простір може працювати для різних людей. Не для того, щоб запропонувати готове рішення, а для того, щоб показати можливості. Бо, зрештою, хороша квартира - це не та, у якій усе вже вирішено за вас.

P.S. Мені, навіть, придумався слоган:
"Хороший простір не нав'язує сценарій життя - він дозволяє власнику створити свій"
Як вам така ідея?